作者：Peter Thiel
出版社：Nash Format
格式: AZW3, DOCX, EPUB, MOBI, PDF, TXT
В?д нуля до одиниц?: Нотатки про стартапи试读：
АНОТАЦІЯ
Ця книжка стане пусковим механізмом для тих, хто прагне мислити та створювати нове, а не копіювати відпрацьовані шаблони. Автор переконує: роблячи те, що ми вже знаємо, ми рухаємо світ від 1 до n, додаючи більше чогось вже знаного; проте щоразу, коли ми створюємо щось нове, ми ступаємо від 0 до 1. Тіль покроково описує дієвість експоненціального закону у світі стартапів, таємниці роботи із венчурним капіталом, а також інноваційні ідеї майбутнього, які змінять життя людей до невпізнаваності... Передмова ВІД НУЛЯ ДО ОДИНИЦІ ЖОДНА МИТЬ У БІЗНЕСІ не повторюється. Наступний Білл 1Ґейтс не розробить операційну систему. Наступний Ларрі Пейдж 2чи Сергій Брін не створить пошуковий сервіс. А наступний Марк 3Цукерберґ не винайде соціальну мережу. Якщо ви копіюєте цих хлопців, то не вчитеся в них.Звичайно, простіше скопіювати взірець, ніж зробити щось нове. Роблячи те, що ми вже знаємо, ми лише додаємо до вже знаного, спонукаючи світ рухатися від 1 до довільного числа n. Але кожного разу, коли ми створюємо щось нове, ми робимо крок від 0 до 1. Акт творення неповторний, як і мить творення, а його результат – щось нове і незвичайне.Якщо американські компанії не інвестуватимуть у нелегку справу творення нового, вони приречені в майбутньому, незалежно від того, наскільки високі їхні прибутки в теперішньому. Що станеться, коли ми витиснемо все можливе з оптимізації старих шляхів бізнесу, які успадкували? Відповідь неприємна – ситуація загрожує стати набагато гіршою, ніж криза 2008 року. Нинішній «кращий досвід» веде до безвиході; найкращі шляхи – нові та незвідані.У світі гігантських адміністративних бюрократій – як державних, так і приватних, – пошук нових шляхів може видатися сподіванням на диво. Однак якщо американський бізнес хоче бути успішним, нам знадобляться сотні, і навіть тисячі чудес. Це звучало б похмуро, якби не один дуже важливий факт: люди відрізняються від інших видів здатністю творити дива. Ми називаємо ці дива технологіями. Технологія – це диво, бо дає нам змогу робити більше з меншими витратами, піднімаючи наші фундаментальні можливості на вищий рівень. Тварини, керовані інстинктами, будують щось на кшталт гребель чи стільників, але лише люди здатні придумувати щось нове та винаходити способи вдосконалення власних винаходів. Люди не вирішують, що будувати, зробивши вибір з якогось космічного каталогу варіантів, визначених заздалегідь; натомість ми створюємо нові технології і переписуємо світовий порядок. Це свого роду елементарна істина, якої ми навчаємо школярів, але вони легко забувають її у світі, де так часто повторюють зроблене раніше. «Від нуля до одиниці» – книга про те, як створювати новаторські компанії. Вона ґрунтується на всьому, що я дізнався безпосередньо в якості 45співзасновника PayPal і Palantir, а потім інвестора сотні 67стартапів, у тому числі Facebook і SpaceX. І хоча я бачив чимало вдалих моделей, і наводжу їх тут, у цій книзі, я не пропоную формулу успіху. Парадокс навчання підприємництву полягає в тому, що така формула не обов’язково існує; адже кожне нововведення є унікальним, і жоден керівник не може наказати стати інноваційним у конкретний термін. Ба більше, я зауважив закономірність – успішні люди досягають успіху в найнесподіваніших сферах, і вони думають про сам бізнес, а не про формули.В основу цієї книги покладено курс лекцій про стартапи, який я читав у Стенфордському університеті в 2012 році. Студенти коледжу здобувають глибокі фахові знання в певних галузях, але багато з них так ніколи і зрозуміють, що робити з цими вміннями в реальному житті. Моя найперша мета на лекціях полягала в тому, щоб навчити студентів бачити світ поза шляхами, прокладеними академічними фахівцями, навчити широко дивитися в майбутнє, яке вони творитимуть. Один із студентів, Блейк Мастерс, зробив докладні нотатки лекцій, які набули популярності далеко за межами студентського містечка, і допоміг мені оприлюднити ці нотатки для широкої аудиторії у книзі «Від нуля до одиниці». Адже не існує жодної причини, яка б обмежила прихід майбутнього лише Стенфордським університетом, або коледжем, або Кремнієвою долиною. 1 Білл Ґейтс – засновник і голова ради директорів корпорації Microsoft.2 Ларрі Пейдж, Сергій Брін – розробники пошукової системи та засновники компанії «Google».3 Марк Цукерберґ – американський програміст та підприємець, розробник і засновник соціальної мережі Facebook.4 PayPal – міжнародна електронна платіжна система, найпоширеніша у світі система розрахунків в Інтернеті.5 Palantir – американська компанія, розробник програмного забезпечення для аналізу та обробки даних, яке допомагає уряду, банкам та іншим організаціям боротися з тероризмом, шахрайством та забезпечувати інформаційну безпеку.6 Facebook – найпопулярніша у світі соціальна мережа.7 SpaceX – американська компанія, виробник космічних ракет Falcon.1 ВИКЛИК МАЙБУТНЬОГО Під час співбесіди при прийомі на роботу я люблю запитувати: «Щодо яких важливих істин дуже мало людей погоджується з вами?»Звучить це питання легко, бо видається простим. Насправді на нього дуже складно відповісти. Це важко інтелектуально, адже всі знання, отримані у школі за визначенням однакові. І це складно психологічно, бо той, хто намагається відповісти, говорить про непопулярні речі. Блискуче мислення зустрічається рідко, але мужність зустрічається ще рідше, ніж геніальність.Найчастіше я чую такі відповіді: «Наша освітня система зруйнована, її терміново потрібно покращувати»; «Америка – виняткова країна»; «Бога нема».Це погані відповіді… Перше і друге судження, можливо, й правдиві, але багато людей вже згодні з ними. Третя заява просто підтримує одну зі сторін у давно знаній дискусії. Гарна відповідь має виглядати так: «Більшість людей вірить у Х, але істина протилежна до Х». Мою власну відповідь я дам у цьому розділі трохи пізніше.Яке відношення до майбутнього має це суперечливе судження? У спрощеному розумінні майбутнє – це сукупність усіх моментів, які ще не настали. Однак особливість і важливість майбутнього не в тому, що воно ще не відбулося, а в тому, що це буде час, коли світ виглядатиме інакше, ніж сьогодні. Тобто, якщо протягом наступних 100 років у нашому суспільстві нічого не зміниться, то майбутнє віддалиться більше ніж на 100 років. Якщо в наступному десятилітті настануть кардинальні зміни, то майбутнє опиниться на відстані витягнутої руки. Ніхто не може точно передбачити майбутнє, але ми знаємо дві речі: воно буде інакшим, і воно вкорінене в сучасний світ. Більшість відповідей на суперечливі запитання є різними способами бачення сьогодення; правильні відповіді дають нам змогу зазирнути в майбутнє. ВІД НУЛЯ ДО ОДИНИЦІ: МАЙБУТНЄ ПОСТУПУ Думаючи про майбутнє, ми сподіваємося на майбутнє поступу. Цей поступ може мати два різновиди. Горизонтальний, або екстенсивний поступ, означає копіювання дієвих моделей – від 1 до n. Горизонтальний поступ легко собі уявити, бо ми вже знаємо, як він виглядає. Вертикальний, або ж інтенсивний поступ означає створення нового, перехід від 0 до 1. Вертикальний поступ уявити важче, бо треба діяти так, як ніколи перед тим. Якщо взяти друкарську машинку і випустити ще сотню подібних, то це буде горизонтальний поступ. Якщо, маючи друкарську машинку, ви створюєте текстовий процесор, то це – вертикальний поступ. На макрорівні горизонтальний поступ одним словом називають глобалізацією – моделі, що працюють десь, починають застосовувати скрізь. Хрестоматійний приклад глобалізації – це Китай: 20-річний план розвитку країни полягає в тому, щоб стати такою країною, якою нині є Сполучені Штати. Китайці копіюють усе, що працює в розвинених країнах світу: залізниці XIX-го століття, кондиціонери XX-го століття, навіть цілі міста. Вони могли проминути кілька кроків на цьому шляху – наприклад, перейти відразу до бездротового зв’язку, відмовившись від стаціонарного зв’язку – але вони копіювали все.Вертикальний поступ від 0 до 1 також називають одним словом – технології. Швидкий поступ інформаційних технологій протягом останніх десятиліть зробив Кремнієву долину «столицею технологій». Та не існує підстав для обмеження технологій лише комп’ютерами. У правильному розумінні будь-який новий і кращий спосіб щось робити і є технологією. Оскільки глобалізація і технології – це різні форми поступу, то співіснування або відсутність їх у той самий час цілком можливі. Наприклад, з 1815 до 1914 року тривав період швидкого технологічного розвитку і стрімкої глобалізації. Між Першою світовою війною та поїздкою Кіссінджера для відновлення відносин із Китаєм у 1971 році, відбувся швидкий технологічний розвиток, але без значної глобалізації. З 1971 року ми спостерігаємо стрімку глобалізацію водночас зі сповільненим технологічним розвитком, переважно у сфері ІТ.Цей час глобалізації породив уявлення, що наступні десятиліття принесуть більше взаємопроникнення і більше схожості. Навіть наше повсякденне мовлення припускає, що ми віримо у щось штибу технологічного кінця історії: поділ світу на так звані розвинені країни, і країни, що розвиваються, припускає, що «розвинутий» світ досяг усього, що можна досягнути, і що біднішим країнам потрібно лише дещо надолужити.Але я не думаю, що це так. Моя власна відповідь на суперечливе питання: більшість людей думає, що майбутнє світу буде визначати глобалізація, але істина в тому, що технології мають більше значення. Якщо Китай, не вдосконалюючи технологій, подвоїть виробництво енергії протягом наступних двох десятиліть – подвоїться також забруднення повітря. Якщо кожне із сотень мільйонів індійських домогосподарств жили б так, як сьогодні живуть американці, використовуючи тільки сучасні інструменти, то це б спричинило екологічну катастрофу. Поширення старих способів створення добробуту у всьому світі призведе до спустошення, а не до багатства. У світі обмежених ресурсів глобалізація без нової технології є нестійкою.Нові технології ніколи не були автоматичною функцією історії. Наші предки жили в статичних суспільствах з нульовою сумою, де успіх означав відбирати майно в інших. Вони створювали нові джерела добробуту лише в рідкісних випадках, а в довгостроковій перспективі ніколи не могли створити достатнього добробуту, щоб врятувати пересічну людину від надзвичайно важкого життя. Потім, після 10 000-річного переходу від примітивного землеробства до середньовічних вітряків і астролябії XVI-го століття, сучасний світ раптом відчув на собі безжалісний технічний прогрес, що розпочався з появою парового двигуна в 1760-х роках, і тривав аж до 1970-х років. У результаті цього ми успадкували багатше суспільство, яке попередні покоління були не в змозі навіть уявити.Будь-яке покоління, за винятком наших батьків та дідусів, тобто до кінця 1960-х років, очікувало, що цей поступ триватиме. Вони мріяли про чотириденний робочий тиждень, енергію за копійчаними цінами та відпустку на Місяці. Але цього не сталося. Смартфони, що відволікають нас від навколишнього світу, також відвертають нашу увагу від того факту, що наше довкілля на диво старе: від середини минулого століття помітно поліпшилися хіба що комп’ютери та комунікації. Це не означає, що наші батьки не мали рації, уявляючи собі краще майбутнє, – вони були неправі лише в тому, що очікували все це як очевидну річ. Сьогодні наше завдання полягає в тому, щоб вимислити і створити нові технології, які зроблять ХХІ століття спокійнішим і успішнішим за ХХ століття. МИСЛИТИ ПО-НОВОМУНові технології, як правило, приходять з нових підприємств-89стартапів. «Батьки-засновники» в політиці, Королівське 10товариство в науці, і «зрадлива вісімка», що залишила Fairchild 11Semiconductor у бізнесі – усі ці невеликі групи людей об’єднало прагнення змінити світ на краще. Найпростіше з пояснень цього явища негативне – у великих організаціях важко розробити щось нове, а ще важче зробити це самостійно. Бюрократичні ієрархії працюють повільно, а в їхніх інтересах ухиляння від ризику. У найнеблагополучніших організаціях найкращою стратегією для просування щаблями кар’єри стає не справжня робота, а звітування про виконання роботи (якщо це про вашу компанію, радимо негайно звільнитися). На іншому полюсі, самотній геній може створити класичний твір мистецтва чи літератури, але він ніколи не зможе створити цілу індустрію. Стартапи працюють за іншим принципом: потрібно співпрацювати з іншими людьми, щоб зробити справу, але водночас компанія повинна залишатися доволі маленькою, щоб справа вдалася.Якщо йти через позитивне визначення, то стартап – це максимально велика група людей, яких ви зможете переконати планами будівництва іншого майбутнього. Найважливішою перевагою нової компанії є нове мислення: воно навіть важливіше за кмітливість, а малий розмір дає простір для роздумів. Ця книга про питання, які варто поставити та на які потрібно відповісти, щоб досягти успіху в інноваційному бізнесі: те, що ви прочитаєте далі, не посібник і не спроба поділитися знаннями, а вправи для мислення. Тому що саме це має робити стартап: ставити запитання, які породжують ідеї та переосмислювати бізнес з нуля.8 Стартап — нещодавно створена компанія, що будує свій бізнес на основі інноваційних технологій, яка не вийшла на ринок або лише починає на нього виходити і володіє обмеженим набором ресурсів. Особливо часто термін «стартап» вживають, коли йдеться про нові компанії, що працюють в сфері інформаційних технологій.9 «Батьки-засновники» — політичні діячі, які відіграли ключову роль в американській революції, проголошенні незалежності США, створенні конституції та інших ключових подіях періоду становлення нової держави.10 Лондонське королівське товариство з розвитку знань про природу — провідне наукове товариство Великої Британії. Засноване 1660 року, Товариство діяло як приватна організація, незалежна від урядових наукових установ.11 Fairchild Semiconductor International, Inc. — американська компанія, яка в 1959 році вперше в світі створила інтегральну схему для масового виробництва; була однією з ключових фірм Кремнієвої долини в 1960-х роках. Компанію створили восьмеро вчених, які звільнилися з Shockley Semiconductor Laboratory.2 НУМО ВЕСЕЛИТИСЯ, ЯК У 1999 РОЦІ На наше суперечливе запитання «Щодо яких важливих істин з вами погоджується дуже незначна кількість людей?» – важко відповісти прямо. Можливо, простіше спочатку відповісти на питання: з чим усі погоджуються? «Безумство одинаків – виняток, а безумство груп, партій, націй і епох – це правило», – писав Ніцше (перш ніж збожеволів). Якщо ви в змозі визнати маячнею поширену думку, то знайдете те, що ховається за нею: протилежну істину.Розгляньмо елементарне твердження: компанії існують, щоб заробляти гроші, а не втрачати їх. Це цілком очевидно для будь-якої мислячої людини. Але це було геть не так очевидно для багатьох наприкінці 1990-х років, коли навіть великі збитки вважали інвестиціями в нове, краще майбутнє. Звичний підхід «нової економіки» чомусь надає більше ваги очікуваним фінансовим показникам, аніж такій нудній справі, як прибуток.Усталені переконання починають здаватися суперечливими і навіть хибними тільки в ретроспективі; кожного разу, коли вони зазнають фіаско, ми називаємо старі переконання бульбашкою. Але деформації, викликані такими бульбашками, не зникають після того, як бульбашка тріскає. Шалене захоплення Інтернетом у 90-х роках стало найбільшою бульбашкою від часів Великої депресії 1929 року, і наслідки, що були зроблені після її краху, нині впливають на майже всі сучасні думки про технології та переформатовують їх. Першим кроком до ясного мислення, безумовно, є відповідь на питання, чи справді ми впевнені, що знаємо минуле. КОРОТКА ІСТОРІЯ 90-Х РОКІВ1990-і роки мають хороший імідж. Ми схильні пам’ятати їх як квітуче, оптимістичне десятиліття, що завершилося інтернет-бумом і розквітом. Але ті роки були не настільки веселими, як підказує нам наша ностальгія. Ми давно забули глобальний 12контекст тих 18 місяців лихоманки дот-комів наприкінці десятиліття.Дев’яності роки почалися вибухом ейфорії, коли впала Берлінська стіна в листопаді 1989-го року. Вона тривала недовго. До середини 1990-х років Сполучені Штати були в стані рецесії. Технічно спад закінчився в березні 1991-го, але відновлення було повільним, а рівень безробіття продовжував зростати до липня 1992-го року. Виробництво так і не відновилося повністю. Перехід до економіки послуг був затяжним та болісним.1992 рік і аж до кінця 1994-го стали часами загального хворобливого стану суспільства. Кадри з мертвими 13американськими солдатами в Моґадішо постійно транслювалися на каналах новин. Тривога з приводу глобалізації та конкурентоспроможності США посилилася, коли робочі місця почали перетікати в Мексику. На такому песимістичному тлі тодішній 41-ий президент Буш програв вибори, а кандидат Росс Перо набрав майже 20% відсотків у 1992-му році – найкращий показник для незалежного кандидата з часів Теодора Рузвельта в 1912 році. І все довкола – захоплення «Нірваною» в культурі, ґрандж і героїн – аж ніяк не відображало надію чи впевненість у собі.Кремнієва долина також почувалася надто мляво. Здавалося, що Японія перемогла у напівпровідниковій війні. Інтернет ще не набув розповсюдження, почасти тому, що його комерційне використання було обмежене до кінця 1992 року, а частково у зв’язку з відсутністю зручних браузерів. Це пояснює той факт, що коли я приїхав до Стенфорда в 1985 році, саме економіка, а не комп’ютерні науки, була найпопулярнішим предметом. Більшість людей на території студентського містечка розглядали технологічний сектор як доволі специфічний або навіть провінційний.Інтернет усе змінив. Браузер Mosaic, офіційно випущений у листопаді 1993 року, надав пересічним людям можливість виходу в Інтернет. Винахідник Mosaic долучився до компанії Netscape, яка наприкінці 1994 року випустила браузер Navigator. Популярність цього веб-браузера зростала настільки швидко – від охоплення приблизно 20% ринку браузерів у січні 1995 року до майже 80% менш ніж 12 місяців по тому, – що Netscape змогла 14вийти на першу публічну пропозицію акцій у серпні 1995-го року, навіть попри те, що вона ще не стала прибутковою. Протягом п’яти місяців акції Netscape стрімко зросли в ціні – з 28$ до 174$ за акцію. Інші технологічні компанії також були на підйомі. Yahoo! акціонувалася в квітні 1996-го року з оцінкою в 848 млн доларів. Вартість компанії Amazon у травні 1997-го року сягнула 438 млн доларів. До весни 1998-го року акції кожної компанії зросли більше ніж учетверо. Скептики ставили під сумнів прибутки і доходи в рази вищі, ніж у будь-якої НЕ-інтернет-компанії. Видавалося, що ринок збожеволів.Цей висновок був зрозумілим, але недоречним. У грудні 1996-го року – більш ніж за три роки до того, як бульбашка луснула – 15голова ФРС Алан Ґрінспен попередив, що «ірраціональне збагачення», можливо, призведе до «надмірної ескалації вартості активів». Технологічні інвестори процвітали, але зовсім не очевидно, що вони були аж настільки ірраціональними. Усі легковажили тим, що в іншій частині світу в той час справи йшли не дуже добре.У Східній Азії фінансова криза вибухнула в липні 1997 року. Клановий капіталізм і масивна зовнішня заборгованість поставили тайську, індонезійську та південнокорейську економіки на коліна. Потім сталася криза рубля у серпні 1998-го року, коли Росія, потерпаючи від хронічного бюджетного дефіциту, девальвувала свою валюту і оголосила дефолт за своїми боргами. Американські інвестори почали нервувати з приводу нації, що має 10 000 16ядерних боєголовок і не має грошей; індекс Доу Джонса для акцій промислових компаній впав більше ніж на 10% протягом декількох днів.Люди хвилювалися недаремно. Криза рубля започаткувала ланцюгову реакцію, яка вдарила по Long-Term Capital Management 17– американському хедж-фонду з великою часткою залучених коштів. Компанія втратила 4,6 млрд доларів у другій половині 1998 року, і все ще мала більше $ 100 млрд доларів у зобов’язаннях, коли ФРС втрутилася для активного порятунку, і знизила відсоткові ставки, щоб запобігти системній катастрофі. У Європі справи посувалися не набагато краще. Євро ввели в обіг у січні 1999 року на тлі великого скептицизму і апатії. Курс нової валюти зріс до 1,19 долара в перший день торгів, але впав до 0,83 долара протягом двох наступних років. У середині 2000-го року центральні банки «Великої сімки» були вимушені підтримати євро вливанням мільярдів доларів.Отаким був фон для нетривалої лихоманки дот-комів, яка почалася у вересні 1998 року, коли здавалося, що в тодішньому світі ніщо інше не працює. Стара економіка не могла впоратися з викликами глобалізації. Щось мусило працювати – і працювати з розмахом, – якщо взагалі ще були сподівання на краще майбутнє.试读结束[说明：试读内容隐藏了图片]